Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Дід Миколай: Авдим - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Зоя Журавка, 27.06.2015 - 22:17
Правдиво та з болем. Коли Янукович та його прибічники втікали залишаючи накрадене, я написала такого вірша:НЕ ДУМАЙ ЛЮДИНО , ЩО ВІЧНО ЖИВЕШ! Хотіла б я знати, скільки ще треба Мільйони, мільярди людино для тебе? Бо навіть корова наївшись до сита, Лягає спокійно собі відпочити. Коли ляже спати вкраїнський народ? Коли нагодує увесь ситий скот? Коли нажеруться оті багачі? У них навіть жир виступа на плечі. Розкішні палати, ікон, як в церквах, Усі в позолотах, немов би в казках. Обікравши країну, моляться богу, Щоб вивезти все це, відкрив ти дорогу. Щоб люд весь вкраїнський осліп і оглух, Згадай, це ж і ти народився ось тут. І ранком босоніж ти бігав ногами. В дитинстві казав, пригорни мене, мамо. Коли колискову матуся співала, Грудним молоком , як і всіх годувала. Чи думала мати, чи снилось тоді? Що син її зрадить, усіх і її. І землю, яка годувала роками, Народ наш вкраїнський і тата і маму. І прадіда й діда , увесь мирний люд. Який же це сором, яка в серці лють! А прийде хвилина, спитає Господь: Як жив ти, чи є на руках твоїх кров? Не думай людино, що вічно живеш, На той світ нічого цього не візьмеш. |
|
|