Відмахувався: «Я людина маленька!»
Над ним насміхались:
Смішили латані-перелатані валянки,
Валянки, а не сандалії…
На кволих ногах його … влітку.
У напівсні на призьбі звітом
Було від нього мовчання,
Навіть коли біля нього гупнути;
Розворушити – марні старання.
Він і справді був – «людина маленька!»,
Якщо хочете – гвинтик забутий світом –
Танкіст з відмороженими ступнями.
Він часто сидів на призьбі
У латаних-перелатаних валянках,
Хоч мав би влітку – в сандаліях…
Відмахувався: «Сиджу на пенсії».
Державі полегшало – вже відсидів…
