Ти мені приходиш в тихі сни,
Краю мій, залюблений, далекий,
В спалахах у сонячних Десни,
Де тривожать береги лелеки,
Де чарує цвіт горобини
В обіймах травневого розмаю,
І здається, час той зупинивсь.
Я світліших спогадів не маю.
В сни приходить і старий вітряк,
Що стеріг село моє в долині,
На семи історії вітрах
Він молов людське життєве мливо.
І в голодні дні, і в час війни
Теж стогнали почорнілі крила,
І нема нікого в тім вини,
Що ті крила стали вже старими.
Краю мій, прапрадіда земля,
Ні, нема ріднішої від тебе,
Де колише пісня солов’я
Молоді гаї і Боже небо.
Краю мій, за все мені прости,
Й що красою в снах я упиваюсь,
Ти мене так і не відпустив –
Все життя любов між нас триває.
15.02.2015
Ганна Верес