Вже перші бруньки, з усіх сторін пташки голосять,
І сповіщають, що прийшла весна,
Але чому в душі так холодно ще й досі,
Чому не має довгожданного тепла?
Біжать річки своїм невпинним бігом
І кинулися люди до робіт,
Але чому в душі ще закидає снігом,
Чому на серці не розтанув літ?
Прийшла весна першим весняним грозам,
Зраділа дощику весняному земля,
Але чому з душі мені не йдуть морози?
Чому весні не можу порадіти я?
Навколо все запахло, забуяло,
Зазеленіло- тільки сині небеса...
А що ж в душі моїй таке зів'яло,
Що так не тішить вся ота краса?
Життя вирує, а мені здається,
Що моє серце терен раз-у- раз зколов,
Й воно вже більше не живе, не б'ється...
Так отруїла душу нерозділена любов.....
