Частенько кажуть: – Добре мати дочку,
Донька догляне, донька прихистить.
Та я щаслива у своїм синочку,
Не кожному з дітьми так пощастить.
Він в мене вчений, кандидат науки,
Вночі без книжки, рідний, не засне.
Казав, що в мене є вже два онуки,
Правда, вони ще не були в мене.
А ще казав, що збудував хороми,
Машину дорогу собі придбав.
Не те, що на селі у мене вдома,
Де тин під хатою весною знову впав.
Я восени без палки ще ходила,
Але « остехондроз « мене здолав.
Як тільки я Микольці подзвонила,
Він водієм дві палки передав!!!
Ну як його такого не любити
І не гордитись, що він в мене є.
Жаль, більш не можу кабанця ростити,
Щоб мав, рідненький, він сальце своє.
Мою сусідку, Пилипець Анюту,
Дочка в дворі щодня за щось гризе.
Мене ж, казав Микольця, до приюту,
Як королеву, скоро, відвезе.
Воно і добре, може, мати дочку,
Може, вона й догляне, прихистить…
Та я щаслива у своїм синочку,
Не кожному з дітьми так пощастить.
ID:
583671
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.05.2015 12:07:49
© дата внесення змiн: 26.05.2015 12:07:49
автор: vasyl
Вкажіть причину вашої скарги
|
