Кажуть, ніч п ють,
Та вечір загусав,
Немов кисіль, хоч ложкою черпати
Він бузиновий з післясмаком м’яти
Загусла й ніч, і ти її черпав
Та не був ситий. Ось вже й визирає
Блискуче дно – світанку площина.
Омана вже розгаданого дна
Лише твердиня без кінця та краю
Це все не справжнє, думав,
Завмирає
В тобі ця ніч
Чи не в тобі?
Ти в ній,
Ти в ній – той дивний, прілий присмак м’яти
Не ти її, – вона тебе ковтати
Примушена
Із дня у день
Не спи. Як ніч буде у день перетікати
Ти випливи, ти випливи, ти ви…
