Я мрію, щоб написане мною звучало як музика. Просто обери мелодію і відчуй.
Пісня хоче, щоб ти відчув її.
Всі хочуть знати, що ти здатен зробити це.
Я хочу бачити, що ти відчув її… по-своєму.
Світ не хоче рухатись по прямій і він неодноразово говорив тобі це. Ти слухав?
Можливо ти думаєш, що повинен робити те, що входить в стандартні рамки, сподіваючись на те, що пізніше розкажеш про справжнє в тобі?
Знаєш що? Обери відразу свій шлях, щоб пізніше не загубитись в думках про те, що ти не був повністю щирим з собою.
Обери мелодію. Покажи те, що є в тебе всередині за допомогою твого тіла. Воно має гармонію з твоїми відчуттями і, якщо ти правильно обереш, з всією щирістю на яку здатен, тоді тіло саме поведе тебе. Рухи можуть здаватись безглуздими, та в цей момент вікно твоєї душі відчинене, і це зовсім не те, що повинно хвилювати тебе. Якщо не хочеш засудження інших людей - не засуджуй сам себе.
Ти так відчуваєш, і це правильно.
*
Люк йшов улюбленою вулицею.
При собі у нього були телефон з навушниками і на додачу – паршивий настрій.
Не обов’язково бачити красу там, де бачать її інші.
Люк так любить цю вулицю, адже вона ідеальна, хіба треба ще аргументи? Обрана ним пісня показувала її з найгіршої сторони.
Зараз він навіть не помічав ту красу, яка завжди була в пріорітеті.
Сумний саундтрек з фільму в навушниках на весь звук.
- Така прив'язаність до картини передається, - думалось хлопцеві.
Середина дня і як завжди пекуче сонце. Люка так розізлило це сонце, та ще й ця сумна пісня, що він почав думати про жахливі речі, які тільки траплялись в житті. Він думав, що пісня підтримує його в цей момент, коли ж насправді – пісня зробила йому цей настрій.
Люди на вулиці ховались від сонця в тінь і на їх обличчях було видно роздратування, байдужість і втому. Наче ніхто не був радий цьому дню, і Люк їх підтримував, вирішивши поставити пісню на повтор. Натягнув окуляри, та опустивши очі попрямував далі, так і не звернувши увагу на чоловіка з голим торсом, що вийшов на свій балкон з холодним напоєм і, очевидно, радів життю, регочучи над жартом.
На іншій вулиці йшла дівчина, що відчувала себе щасливою. Її пісня теж була з гірким змістом, та як не дивно – з веселою музикою, наче автор насміхався з власного горя, або ж засуджував себе за ці почуття. Не вникаючи в текст мелодія зробила її настрій таким, яким він є зараз. Доки її очі були відкритими, коли вона не пританцьовувала в такт, світ видавався привітним. Коли ж вона впускала мелодію так глибоко всередину – світ її не хвилював, в цей момент вона сама була ним.
Банальні речі робили її життєрадісною, тому що світ рухався хаотично.
Потрібна пісня може зробити настрій. Зіжмакати твої почуття та на кінець пирхнути ножем.
Потрібна пісня може відкрити тобі очі, завести на край світу і дати змогу не просто повірити, а відчути чудеса.
Обираючи трек обираєш не лише колір моменту (він може бути навіть сірим, незважаючи на повну палітру кольорів та відтінків), - ти обираєш себе… Яким тобі бути сьогодні? Наскільки яскравий чи бридкий для тебе світ? Та все ж ні – це не фальшиві маски, це весь ти, наповнений різним баченням тільки в одному питанні.
Якщо ти хочеш відчути щось особливе, або просто почати відчувати, - знайди свій саундтрек.
Нехай твоя знахідка доведе тобі, що світ хаотичний, та більше того – повір, що він такий.
Ти не будеш втраченим серед людей, лише серед натовпу.
Дозволь собі бути відкритим серед купи банального, але живого, і, можливо, саме тобі пощастить відкинути фальш назавжди.
Великий сенс не там, де його шукають.
ID:
582529
Рубрика: Проза
дата надходження: 20.05.2015 20:22:38
© дата внесення змiн: 20.05.2015 20:36:01
автор: Lily Grant
Вкажіть причину вашої скарги
|
