Нащо я тут, якщо без тебе?
До півночі вже сон не йде.
Лиш голос твій мене зведе
Зі шляху в пекло й аж до неба.
І твого міста ліхтарі
Мене запрошують до світу,
Де є лиш ми й не розлучити
Нас від зорі і до зорі.
Тут ми та людські нарікання
Про те, що в пеклі місце нам.
Аби з тобою: тут чи там –
Вже все одно, аби кохання.
На твоїх вулицях пітьма
В свої обійми нас ховає.
На долю я не нарікаю,
Бо я не зможу вже сама.
До завтра маємо хвилину,
Вже не важливо, де межа,
Бо світ гостріший від ножа,
Коли жене тебе у спину.
Ось дотик, ніби на прощання
Навколо тисячі очей
І ми вже знов серед людей,
Що прокляли наше кохання.
