вони вимагають від нас звертати
на непристосовані до зупинок узбіччя
розсіяної перегнилими зернами
їхньої неуваги
витрушують вміст ретельно неприбраних
роками будованих домів
свідомості
руйнують зібраність священних кишень
думок
із завжди свіжими могилами ненароджених
віршів коханим
змушують дихати
зараженим повітрям небайдужості
отруюючи наше несприйняття
їхньої дійсності
вони спотворюють нас
калічать нас
вбивають нас
знебарвлюють
намагаючись торкнутися наших слів
дивитися нашими очима
слухати нашими вухами
проживати наші
смерті
помираючи від того
у знемозі будь-що
будь-де
будь-коли
змінити
в собі
а ми продовжуємо
їх
кохати
аж до самого
народження.
*фоновая композиция –
Troum «Cold»