– Вход для красівих інопланєтян.
Токо по свєжим прігласітєльним.
Сказала бєрємена білєтьорша на вході
В шумний клуб “Зємная Жизнь”.
І подмигнула задорно лєвим глазом.
А шо я? Подмигнув в отвєт правим…
І показав обьортку от прєзєрватіва.
С ізображенім красного сєрдца.
– Свєта…, – отвєчала вона скромно.
Я поняв шо це добро на вход.
І прошмигнув, зачєпивши її за живе.
Попав туда. Зразу поняв… Попав!
Для пущено разнообразія лічного.
В самий раз, в мойом случає іскатєля.
Шось такого не аби-якого непонятного.
Вокруг мене всі такі, як я - красіві до ужаса.
Ще й інопланєтінин до сьомого коліна.
Раді інтєрєса попразную тут поки тоє-сьоє.
Отлично все, нормально та кепсько.
Якось даже сказочно-загадочно.
Празднік жизні для неунивающих чи наоборот.
Новим годом і всіма празниками вопщє.
Без огранічєній і одноврємєнно.
Можна тут радуваця откровєнно.
Вдруг мене хтось потряс за плече.
Оглянувся і неповірив своїм глазам.
То був я сам… тіки вже дуже старий.
Мені зразу не понравилось і надоїло.
Увльокся не шутку мєропріятієм.
Без промєдлєній поспішив на виход.
А виход ісчєз! Безвозвратно і навсігда!
От Свєтка! Могла й предупредить…