Нас ростили занадто мирними,
Годували надіями марними,
Проростали крізь сніг самі собі.
Душі звуглились їдко-чорними,
А здавались такими гарними…
По чиїй же, скажи, подобі ми?
Нас зробили такими відважними,
Молодими і вічно гарячими.
І такими…вже геть безсмертними.
Нас топили іще незрячими,
А возносили пізно. Мертвими.
Нас зібрали. Військом без держави.
М’ясом молоденьким для поживи.
Ой, не ходи ж…бо там облави.
Нема облич. Лиш чорні балаклави.
На Сході зникло сонце. Ллються зливи.
Ви нас зробили.
Хай вам довго сняться
Осінній град, кров, крики і кістки.
Вас проклинають. Українська хата,
Жовтоблакитний, немічні батьки
І видана свинцем в груди зарплата.
Цього річ осінь плакала на Сході ГРАДом.
Палали і дороги, і фасади.
Донбас вмикав баси гарматні.
Бліда з косою все кружляла садом,
Стояли черги. За продуктами і автоматні.
12.10.2014.
