Тинявся вулицею зранку вітер,
навіщось сотовий вмикав і вимикав.
На повні груди позбавлявся літер,
яких вночі тривожно назбирав.
Ні з ким не прагнув товаришувати,
шукав, де схованку натрапити собі.
Та смуток не давав йому лежати.
І місця не знаходилось журбі.