Корній Веснянкович весняно
мугикав пісню за столом.
Стіл удавав фортепіано.
У м"ятнім чаї танув ром.
Глафіра Бруньківна завзято
до вух тулила капелюх.
І вчила радісно літати,
вино із глека попивати
п"ять молоденьких сонних мух...
Антін Фіалкович зухвало
тиснув на гудзичок дзвінка
дверей помешкання, де спала
Орися Сонцівна Струнка.
А у мені брекет із льодом
ніяк розтанути не міг.
І сипав всупереч погодам
зі стелі білий-білий сніг,
як хтось даремно і невміло
зламати пробував замок...
Я білі двері відчинила,
пістоль картонний ухопила
і...
Натиснула на гачок!
Корній Веснянкович, прощайте!
Глафіра Бруньківна, простіть!
Антін Фіалкович, втікайте -
Струнку Орисю прихопіть
фортепіано, стіл і крила,
поглохлих мух і глек вина...
Коли в мені розтане брила-
мабуть
тоді
прийде Весна...
має, певно, щастя той, кому ці ральчики, що рядки тут набирали, та подають на стіл, готують їжу, торкаються чола, гріють руку...
точно має щастя той...
красиве, безумовно красиве слово ваше, панно
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А мухи, мухи???!!! Ну от хто ще в українській поезії так оспівав МУХ???!!! Російській поезії пощастило з Мухою-цокотухою... А у нас... Лише Гоголь трохи... Так то у прозі... Я щасливий, що у НАС є ВИ!!!
уляна задарма відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вона у вуха шепотіла...
Дзвінком дзизчала, навісна!
А ти прийняти не посміла...
І покотилася - Весна!
Млинцем спинилася за рогом
І виглядає крадькома :
Ізнов стрілятимеш з порогу?
СніжкОм покотишся сама?
КЛАСНО!