В лісі я шукаю спокою й розради,
У дерев прохаю мудрої поради…
Він мене щоразу пестить і леліє,
Краще за людину вислухати вміє!
Всі свої проблеми в лісі залишаю,
Всі турботи й болі тут я забуваю…
Ліс лікує душу, зцілює недуги,
Тільки не прощає дикої наруги!
Он скрипить смерека, журиться ялина
І зітхають тяжко туя і модрина,
Дуб столітній сумно віти опускає –
І зловісно вітер свище-завиває…
Знає ж бо вітрисько: стане панувати,
Якщо ліс не будуть люди шанувати!
Що ж то за Карпати – безлісисті гори?! –
На ганьбу – вкраїнцям, природі – на горе…
2012р.
ви закохані у ліс. ви закохані! і моя душа, що народилася серед давнього лісу,ним марить і снить.його любить і хоче повернутися!
ось дякую за цю насолоду - відчути себе у місці ваших думок і почуттів, за таке повернення у минуле!
і за так вміло вибудувану сповідь вашу перед чарівникомм-лісом!!
люблю вас!
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як же його не любити! Ніколи б не проміняла цієї величної казкової краси на все золото світу!!! Дякую Вам, любий друже, за щире розуміння!!!
Так, природа лікує душу, а ліс ще й настрій піднімає. А Карпати то особливе чудо... де залишились ліси.
РОЯ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Залишились ... де-не-де Там, де було колись густе буйнолісся, чорніють пеньки-вирубки, Світланко Отакі-то тепер мої Карпати . Хіба що на давніх фото сміється до нас ліс Щиро дякую Вам за відвідини!