Сірий день сумував за вікном,
На столі спорожніла склянка,
В ній було вчорашнє вино,
А лишилась сьогоднішня згадка,
Світ порожній навкруг - тільки день,
Без перерви в вікно заглядає,
От спитати б його - чом не йде?
Чом прийшов і на кого чекає?
Хай піде, та чим можна скоріш,
І залишить мене на одинці,
В абсолютному вакуумі... Між
Тім що було і що не лишиться,
Сірий день все не йде та не йде,
Не можливо вигнати з хати,
А як виженеш - знову прийде,
Знов за вікнами буде стояти...
