Тамуючи біль і трагічність,
У шлях неблизький вирушав.
Криваву путівку у вічність
Впіймала твоя душа.
Я був там з тобою поряд
І бачив обличчя тих,
Чий вільний пронизливий погляд
Під київським небом застиг.
Я бачив: посеред дороги
Заспівом жалобних відправ
Священник до зустрічі з Богом
Поспішно тебе готував.
Чи відати маю право
Як жити із цим тепер?
Бо знаю, що ти за державу
І мрію мою помер.
І сохнуть багрянії плити…
Носилки. Машина. Морг.
Нікому цей борг не сплатити.
Це вже невідплатний борг.
22.02.2014 р.
