А пам"ять у минуле повертає:
У тридцять третій - геноциду рік,
У сорок перший та у сорок п"ятий,
Який на перемогу нас прирік.
А далі був голодний сорок сьомий,
І відбудови роки нелегкі.
Та не лякали труднощі ніколи
Народ наш працьовитий. Ми такі!
Лиш увійшло життя у русло мирне,
Та знов випробування нам -,,Афган".
Долі скалічені та матері осиротілі,
Сльози їхні пекучіші від ран.
Чорнобиля відлуння й досі чути,
Атомний смерч залишив в душах слід.
А ми чомусь не можемо збагнути
За що це Україні стільки бід.
І знову лихо. У вогні палає
Шахтарський край - Донеччина й Луганськ.
Та перемога, віримо, за нами,
Замайорить і там Вкраїнський стяг.
Та всупереч усьому розквітає
Вкраїна, мов калинонька-весна.
Історію свою ми пам"ятаєм,
Бо без минулого й майбутнього нема.
