Цілує сніг убиту горем землю ,
Неначе намагається зігріть ,
Так ніжно , так несамовито і натхненно ,
Немовби захищає від жахіть ...
Страхіть війни , і вбивств , і того горя ,
І зрад , і материнських сліз гірких ...
Вкриває бідну , що стікає кров'ю ,
Цілує , обіймає і жаліє ,
Неначе із останніх сил своїх ...
Неначе каже , - люба моя зе́мле ,
Моя Вкраїно , бачиш ? Я з тобою ...
Шепоче наче , - мила моя ле́ле ,
Я вкрию рани , я позбавлю болю ...
Ти потерпи ... Ти , пташечко , тримайся !
Благаю !
Господи , .. та ти ж уся тремтиш ...
Я лише сніг , але я знаю ... знаю !
Я ж від самого Бога ! Вір мені !
Ти сильна ! Ти одужаєш ! Злетиш !
Ти ще побачиш небо - синє-синє !
Ти заспіваєш ще свої пісні !
Тримайся , дівчинко ! Тримайся , Україно !
Тобі написано на долі , -
У щасті будеш жити навіки !
4 лютого 2015 рік
А на вулиці йшов сніг ...
не стих, а крик Вашей души...или молитва...первый раз столкнулся с такой интерпретацией снега...необычно...хотел сказать оригинально, но почему-то в этом контексте не повернулся язык.
теперь даже не знаю, как к Вам обращаться? чувствую себя подпольщиком...
Наталя Дніпровська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Владимир! Подполья никакого нет))) Я не скрываюсь))) И Туся, и Наталя - это я) Просто Туся более общительная)
