На розбитому склі вітрини
Ти малюєш дивні речі
І в салоні своєї машини
Ти обіймаєш мене за плечі.
Не кажучи зовсім нікому,
Ти за хмари ховаєш сонце.
І тікаючи зі свого дому,
Ти ховаєшся у моє серце.
Нехай завжди буде так як є,
Я хочу, щоб зі мною була ти.
Ти ж знаєш, що щастя своє
Я лиш з тобою зміг знайти.
Лиш про тебе завжди мрію я,
Лиш про тебе всі мої сни.
Знаєш, тільки з тобою життя
Легке як запах ніжної весни...
Валентин Ганжук