наговорити так багато і красиво, а потім підписатись під пусті слова, для багатьох усе це неважливо, та не змиває ту брехню життя-ріка, тече вода, життя тече за нею, а ми пливем як кораблі до межі, і лячно нам, ми прикриваємось брехнею, а правда б'є, і тонем від брехні-іржі, ми обіцяємо вже говорити правду, щодень ми брешемо самі собі, і знову падаємо у бездонну яму, напевно нам не вибратися... ні... напевно ми навік попали в пастку, і крик про допомогу не стиха, нам важко визнати поразку, за це і топить нас життя-ріка, потроху тонемо і тягнемо всіх за собою, ми тупо вперлися у ту стійку дурню, самі себе вбиваєм сковані журбою, не впевнені чи подолаємо життя-ріку... © #dubanych #protake
ID: 559572 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 14.02.2015 07:41:17 © дата внесення змiн: 14.02.2015 07:41:17 автор: dubanych
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie