Мої друзі з Москви та Карелії
Про війну пишуть "правду" для нас...
Отим друзям сказала б, що вірю я,
Тільки брат мій в полоні в цей час...
Тільки вулиці наші військами
Переповнили "гості" з Кавказу....
Лиш "брати" смоленські, російськії
Убивають дітей Донбасу!
З ними мислила б я так само,
Коли б небо ясніло в Бозі,
Коли б вранці стареньку маму
Не давили без хліба сльози!
Коли б в горлівський тихий дворик
Не привозили знову вбитих,
А в Донбасі їх триколорик
Не несли на руках бандити!
Чебоксари, Саратов, Бійськ
Про війну знають "правду" нині –
Знають "правду" зі слів убивць,
Що бомблять у моїй країні...
03.02.2015 року
Тетяна Малахова
***
Мне друзья из Москвы и Карелии
Пишут «правду» про нашу войну…
Я бы русским друзьям поверила,
Если б не был мой брат в плену…
Если б улицы наши тусклые
Не заполнили «гости» с Кавказа…
Если б «братья» смоленские, русские
Не стреляли детей Донбасса!
Я бы спорить ни с кем не стала,
Если б чистое было небо,
Если б утром старуха-мама
Не рыдала над коркой хлеба!
Если б в горловский тихий двор
Не свозили десятки убитых
И в Донбассе их триколор
Не ходил по руках бандитов!
Чебоксары, Саратов, Бийск
Знают правду про нашу войну,
Знают правду со слов убийц,
Разбомбивших мою страну...