Накресли мене крижаною
сльозою на склі
щоб стерти долонею
всі наші болі і дні
розмити рукою
безглуздя самотніх очей
і випити смуток…
Невпинно малюю думки
Прозорими фарбами
Ллються у серце піски
Ховаю за брамами світло
І ніжність вмирає
В кутку плаче день…
Що я є, коли полум'я долі
Огортає знівечену душу?
Я стою у примарному колі…
Що є час, коли рухом долоні
Ми стираємо всі наші мрії,
Намальовані на підвіконні…
Що є час? Це лише порух вії…
