А, що, як жити нам, лише годину,
Й раптово так, закінчиться життя.
І ні секудни більше, ні хвилини.
Одна година, й далі забуття.
Якби не можна було б спланувати,
Й уникнути побачення зі смертю.
Усе, що нам дано - це тільки знати,
Яку відведено годину серцю.
Отак нечесно, так несправедливо,
У нас забрали би на мрії час.
Але життя завжди тече міниливо...
Тож, з ким би ви, були в останній раз?
Якщо комусь відведено годину,
Й найважливіша зустріч, це остання,
Ми думати почнем, про ту людину,
Яка подарувала нам кохання.
Тож варто забувати про образи,
Бо раптом жити нам лише годину!
Щасливими проводьте миті разом,
Хто ж знає скільки часу у людини...