Моїй першій медичній сестрі Клавдії Йосипівні ( з нагоди 80- ти річчя)
" Це Людина з великої літери,таких на землі обмаль"
Життя серіал доля вправно писала,
Сюжет в ньому вклала один:
Щоб душу і серце Ви людям віддали,
Нічого не взявши взамін.
У серії кожній і біль, і тривога,
Доріг серпантини,стежок крутежі,
Весна облетіла така ясноока,
І осінь зустріла зиму на межі…
Обвітрені вітром негаснучі очі,
Морозом побиті ще теплі вуста…
Посріблені скроні… та в серці щоночі,
Ще сниться квітуча і юна весна…
Хоча від зими Ви на землю з’явились,
Та сонце від літа у душу вплели,
Як осінь невтомно і плідно трудились,
І міцність зимову завжди берегли.
Нехай Вам ніхто серій тих не рахує,
Що доля списала на ваше життя.
Попрошу я Бога, хай Він подарує
Ще кадрів багато земного буття.
Хай Ангел – Хранитель завжди буде поряд,
Бо Ви для людей були « Ангел земний»,
Крокуйте вперед не рахуючи кроки,
Щоб тільки щасливими були вони.
26.01.15р.