Досить драм,
досить плакати безперестанно.
Я нічого е винен вам,
що надворі погода погана
і зима ця не схожа на зиму,
бо немає в ній білого снігу.
Зупинитися б на хвилину,
відпочити від буденного бігу.
А куди я біжу? – сам не знаю.
Мені б тільки вперед і вперед.
До воріт пекла, чи раю
доведе дзенькотання монет?
Не важливо, куди я іду,
головне, щоби рухався далі.
Маю мрію маленьку, просту:
утекти від усього подалі,
загубитися десь і забутись.
Із плечей своїх зняти весь світ
і вдихнути на повні груди
свободи гірської політ.
12.01.2015