Земля богів, освячена Андрієм
І предки мужні в рубищах подій.
Якої ж нам історії потрібно,
Аби месію бачити в собі?
Якої ще нам треба України,
Щоб дух свободи жив і не вмирав?
Нетлінна пам'ять і сліди нетлінні
На всі боки від вічного Дніпра.
В високих травах насипи хрестаті,
Камінні баби, склавши руки сплять,
Дріма ментальність горда і вусата,
Готова за копійку все віддать.
А де ж хмельницькі, наливайки, гонти,
Мазепи де, апостоли, сірки?
Невже, пройшовши крізь часи і понти
Десь потихеньку впали у віки?
Ми не пізнали полину неволі,
Турецьких ятаганів чи петлі,
І слава Богу, що голодомори
Лише окремим маряться вві сні.
Тим більше, друже, ти не розстарався,
Ти ще не жив і інший хтось страждав.
Чому ж від мови мами відцурався,
Хіба до того змусила нужда?
Народ нікчемний чи заслужить слави?
Коли від рабства плями відітрем?
Для чого ті парламентські забави,
Гуртуймось в лави і вперед підем.
Прийде пора, світанок блисне срібно,
Віддячить доля за усі труди.
Бо ще якої нам історії потрібно?
Яких героїв? Не манкурти ж ми?
