Так швидко все минає!
Всі почуття, всі мрії.
Немає вже життя,
Коли нема надії…
Коли її нахабно відібрали,
Ввірвалися в життя
І просто розтоптали.
Так боляче, нестерпно.
Бридкі навколо люди, все гидке.
І ллється негатив той, безперервно,
А я нічого вже не можу поробити з цим.
Я розумію все минеться
Та все одно залишаться рубці.
Й зустрітись нам з тобою доведеться
І рано й пізно, й в самому кінці.
Але ти знай одне!
Моя образа глибоко в душі,
Тому ніколи не мине.
І може буду я сміятись
Тобі, з тобою, поза всім
Та вже не буду довірятись.
Я просто знатиму, тобі повернеться усе з усім!
І сльози й непотрібність, і страждання.
Мій страх, мій відчай, біль,
Моє розчарування…
А зараз просто набираюсь сил
І відсікаю злість, продовжуючи жити
Я бачу чистий небосхил,
Я бачу там далеко розквітають квіти.
