Крутить жежель різний мотлох,
Вгору стрімко підніма, -
Ген підвівся сучий Потрох,
Хоч плюй в очі – все дарма!
Розгулявся – чує силу,
Брудним дощиком наляпав,
Та скажіть, ну не скотина?
Охав, ахав, напАвахав.
Двері, фіртки відриває,
Є свобода – є проблема,
В свою правду навертає:
Хто від Пшонки - до Яреми!
Сильний поспіх – курям на сміх,
Як долівка у сучках –
Тарганам старим у поміч –
Кличте, Кличте двірника!
Віє жежель в Україні,
Віє холодом до нині,
Крутить люта, що з косою, -
Хоче дуже пасти свині.
Сумно й тужно бідним людям –
Ніде правди людям діти,
Всюди тягнуться шЛяшками
Придорожні дикі квіти.
Залишають рідну неньку,
З глузду мабуть скоро сплинуть,
Від Остапа до Омелька
Їдуть з пастором в Турчину.
Навертають до Європи,
Безперділ та Дерибан,
Жене люд у спину (в…) скопом
Гною з ман та Беня – ван (one).
