Не колихай мою колиску,
Я вже вчепилася за сон,
І поринає вітер в листя,
Я разом з ними в унісон.
Кружляю крізь сади, хатинки,
І ледь здіймаюся над дахом,
По небу че́рпаю хмаринки,
Під крилами лісного птаха.
Між гір висить червоне коло,
І де-не-де блищить роса,
Лягають спати дивні сови,
Співає їм нічна краса.
Ось я лечу, і я все бачу,
Ледь розумію, що це сон...
Знов просинаюся і плачу,
Та болісно дивлюсь в вікно.
