Метеликом лети ти до своєї мрії
Ніжно обійми, до серця пригорни.
Людина не зможе жити без надії,
Казкою чарівною ти у душі живи.
Без вогнику в очах, не зможеш ти прожити,
Без запалу у серці – стежинку не знайти.
Дивись, на дворі радісно сміються діти,
І спробуй засміятись разом з ними ти.
Дивись, як рано вранці сонце сходить,
Як промінцем вітає кожного із нас.
Як невтомно хтось по світу бродить,
Безперервно шукаючи свій час.
Почуй, як солов’ї співають ,
Як вітер над дібровами шумить.
Як хлопчик на своїй сопілці грає,
Не зупиняючись й на мить.
Так люби, люби без перестану,
Наш край, наповнений казок.
І колись, ми зірками в небі станем,
Станцюєм разом останній наш танок.