Мітла трудилася «шах-мах».
І звідки бралось те сміття?
Папір, скляна непотріб, бляхи,
Лушпиння, кості і взуття,
Недопалки, ганчір’я, пір’я
І покалічені ляльки –
Все, що виходило з довір’я,
Все викидалось на подвір’я…
«Шах-мах, шах-мах» – мітли шкребки,
І вдень під сонцем променистим
Було подвір’я завжди чистим.
Аж тут зносилася мітла.
Стару двірничку чи звільнили,
Чи не на пенсію пішла, –
Десь «шахи-махи» заблудили.
Береться звідки те сміття?
Папір, скляна непотріб, бляхи,
Лушпиння, кості і взуття,
Недопалки, ганчір’я, пір’я
І покалічені ляльки –
Все, що лишилося довір’я,
Уся непотріб на подвір’ї,
Не чути тільки деркача:
«Шах-мах» й двірницького «ча-ча».
Гора набралася сміття:
Папір, скляна непотріб, бляхи,
Лушпиння, кості і взуття,
Недопалки, ганчір’я, пір’я
І покалічені ляльки –
Все, що лишилося довір’я,
Усе чекає на подвір’ї,
Як не мітли, то деркача –
«Шах-мах» й веселого «ча-ча».
ID:
525484
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 24.09.2014 10:58:55
© дата внесення змiн: 03.12.2014 04:39:20
автор: Михайло Нізовцов
Вкажіть причину вашої скарги
|
