Щастя - це не те, куди йдеш,
І не берег, до якого не звели мости.
Щастя там, де ти вже стоїш,
Бо кожен крок наближає до смерті.
Там де кожен вдих пропорційний видиху,
Де за щастя інших готові вмирати,
Там долають межі, не відчуваючи страху,
Там доля - це чотири безсилі літери.
Усі ріки колись пересохнуть,
І земля зберігатиме їхню ніжність.
Тебе завжди триматиме мить,
Яку ти перетворив би на вічність.
І коли тебе пронизує холод і біль,
Огортає білий туман або чорний дим,
Не думай про те, що буде далі.
Йдучи наперекір, не втрачай сил.
Бо найменше зусилля прискорює серцебиття,
А жоден берег не оминають припливи.
Цінувати те, що маєш - уже щастя,
Щастя - це ніколи не втрачати віри.
