Прохолодно якось було на дворі,
Хоча і літо,і ясні в ночі зорі,
Но немає в мене любові….
Немає того хто міг би зігріти,
Немає тебе, а я навіть купив тобі квіти…
Я ходжу дорогою, бачу як діти,
Грають з тобою їм є кого гріти.
А в мене немає, не має нікого,
Я навіть почав вірити в Бога,
Але щось здається мені,
Що холодно має бути й тобі.
А я б тебе грів стравами різними,
Ти тільки прокинулась, навіть в білизні,
І підійшовши до мене так близько,
Зігріла мене своїм писком.
