Знов дощик вистукує джигу близь хати,
Бо дав йому вересень нові пуанти,
І шириться, шириться срібнеє свято –
До танцю ж, маестро, знавці й дебютанти.
До танцю життя – чи до степу, чи джиги,
Вам небо кидає дрібненькі сріблинки,
Бо з дощиком так танцювати до шмиги,
До шмиги тримати берізонькам спинки
І пісню вплітати зі сріблом у коси,
На кожнім листочку лишать діаманти…
Як танцю радіє володарка-осінь,
Як стукають дзвінко всю днину пуанти!
Легкі і ритмічні відміряймо кроки:
До танцю чекають нас стежки-доріжки,
Чекають до танцю дерева високі,
І сиплять та й сиплять дукати під ніжки.
Бордові, жовтаві і ніжно червоні –
Черленеє диво на плечі спадає
У крапельок танці, у срібному дзвоні,
У пісні одвічній осіннього краю.
