Це рання осінь. Я вертаюсь дому.
Шляхі сухі та вітер стиха квилить.
Ти все ж ідеш у простір ледь судомний.
Та янгол не лишає хмарки пилу...
Ці дні пройдуть. І лишаться дощі.
Хтось кликатиме сни за поворотом.
А ти лежиш. І зовсім не блищиш.
І янголи не сплять з відкритим ротом.
На плечах плащ. Нам сплачено борги.
Од вікон сонце у останнє зблисне.
А ти ведеш зі світом цим торги.
Бо янголам не тре од швів білизни...
І коли ніч огорне всю тебе
у простирадла кольору вітрила.
Хтось нашу фарбу нігтем зішкребе.
А янгол не лишає хмарки пилу...
