З роду-віку нема на Вкраїні споко́ю:
Заздрить, що дуже гарна в нас хата
Сусід-і лізе через паркан з війною
Чорна душа і очі як в ката.
На окраїні правди ми самотні, одні,
А поруч-королівство зла, безодня біди,
Де тонуть раби у нахабній брехні.
Ворог ступає відкрито, не маскує сліди.
Не вщухають на сході стогін і крик
Це-війна, про яку ми читали у школі.
Під триколором танки йдуть на материк...
Помремо́ за країну,-якщо така доля
