Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Otmyna Oknezhka: Розділ 1 - ВІРШ
logo
Otmyna Oknezhka: Розділ 1 - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Розділ 1

                                                                                                                                                             
Той, хто не вірить 
 Завжди нещасний…



   Сьогодні, за день до свята, завжди відчуваєш легке нетерпіння. Роберт прокинувся не під звуки будильника і під ніжний аромат святкової їжі. Його мати, яка постійно жалілася на втому, як завжди на передодні свята прокинулась раніше, щоб встигнути приготувати побільше страв. Бувало таке, що вона залишала деякі продукти ще з вечора, тобто готувала вона, якщо підраховувати весь час майже два дні. 
  Таке змішане відчуття, сьогодні вихідний і поспати хочеться побільше – очі закриваються, але неслухняний шлунок зговорився з рецепторами і ображено буркоче, мол, досить спати! Вставай і підзаряди мене, побільше смачненького. Хвала Богу люди думають мозком, а не шлунком. І тут Роберт задумався, а що якби найголовнішим органом у людини був би шлунок? Обличчя дванадцятирічного хлопчика скорчилось в надутій гримасі. Мабуть, такі люди є… дядько Фредерік! Він був такий товстий, що коли він ходив, то здавалось ніби у нього замість пуза був величезний надувний шар, який наповнений не повітрям, а водою. Робер ще й уявив себе таким. Через декілька хвилин на очах з’явилась невидима плівка і хлоп’я знову заснуло. 
 Близько одинадцятої, коли сонячні промені залоскотали зіниці, Роберт підскочив з ліжка. Під час прийому туалету перед дзеркалом побавився гримасами, одягнувся і весело вибіг до вітальні. На той час вже весь будинок був наповнений змішаними ароматами, йому здавалось, що навіть стіни так пахотіли, мабуть, сліпий був би не проти їх скуштувати. 
  На здивування з’їв Роберт не  багато, хоча колись він обов’язково не прогавив би момент, щоб не поцупити побільше свіженьких теплих котлеток, хоча мати, зазвичай, чомусь, не дозволяла багацько їсти. А що, голодним весь день ходити? Хлопчик передбачливо захопив з собою невеликий пиріжок, сьогодні можна гратися до заходу сонця. Натягнув на себе нові імпортні  чобітки, теплу шапку того ж виробника і своє улюблене синє пальто. На вулиці було надзвичайно і дуже світло. Сонце відбивалось від білосніжного холодного снігу і засвітлювало очі. Роберту здалось, що мабуть коли людина попадає в рай, то перші відчуття такі ж. Небо заспокоювало своєю блакиттю і було таке однорідне, неймовірне, неосяжне, нескінченне. 
  Недалеко від дому було замерле озеро, де можна було пововтузитися і подивитись в його глибини крізь холодний і прозорий лід. Вздовж стояли старі замерзлі верби. Було відчуття ніби вони померли, або заснули. Діти брались за їхнє довге гнучке гілля і ковзали по озеру. На другому боці купка дітей ковзали і показово падали. Після кожного гепання лунав гучний веселий сміх. 
Вже через пів години людей було як в школі на перерві. Всі згрупувались в невеличкі кучки і хаотично бігали, ковзали, грались в сніжки, ліпили снігову бабу. Було там повно друзів і знайомих Роберта, але чомусь його ніхто не помічав. 
  -	Сьогодні Роберта нема, - говорив найкращий друг Стіві – мабуть, захворів…
-	Та ні, його просто мамка не випускає. -таку теорію висунув Майкі.
-	Хлопці! Хлопці, я тут! Я стою біля вас! Ви що мене не бачите?
-	Ходімо до нього додому, покличемо? – запропонувала Джек.
Роберту завжди було цікаво чому ЇЇ звуть Джек. Це ж дівчинка. Може її батьки чекали хлопчика, а народилась дівчинка, та і ім’я вони вже давно дали от і не хотіли змінювати?
  Всі троє вилізли на дорогу. Роберт йшов за ними. Він думав, що це така гра. Вони рушили два кроки і зникли. Як так? Що це? Друзі! Зникли, розвіялись як дим. Випарувались як крапля на жаркому літньому сонці. 
 Хлопчик опустив голову і пішов в напрямку від дому. Сонце вже здавалось яскравою червоною кулею. Під ногами хрипів сніг. 
-	Хлопче поділись пиріжком! – весело покликав незнайомий дядько.
Роберт зрадів, але водночас злякався. Нарешті його хтось побачив! Це був чоловік невисокого зросту, худорлявий. На голові старий капелюх і жменя сивого волосся, в старому затертому пальто і «голодними» чоботами ( так Роберт називав чобітки з відділенням від підошви). Біля нього стояла дівчинка років десяти в такому ж старому одязі, але перше на що звернув увагу Роберт це її волосся. Він такого ніколи не бачив. Воно було майже такого кольору як сніг і з надзвичайними кучерями. Червоне сонце відбивалось від всього: від розтоптаного снігу, від вікон, від скоринки льоду на кучугурах, від очей, від усього крім її волосся. Здавалось, ніби воно таке м’яке, як павутиння.
-	Не бійся. Ми просто хочемо їсти і помітили, що в тебе є такий запашний шматочок пирога.
  Роберту зовсім не хотілося їсти так він зачаровано і злякано не відводячи очей від неймовірного волосся незнайомки віддав пиріг.
Раптом вона заговорила: 
-	Сьогодні чарівний день. Загадаймо бажання! Роберте, чого б ти хотів?
Може хлопчик і хотів щось сказати, але все що відповідає за вимову його явно не слухалось.
Дівчинка розсміялась:
-	Містере Крістоф, здається він перелякався. Він такий кумедний, ха-ха! Давайте ми йому подарунок зробимо? Роберте, ми знаємо чого ти хочеш, але нічим не можемо допомогти, ти повинен сам це зробити. Але ми з радістю посприяємо здійсненню твого теперішнього бажання.
 Спочатку Роберт не знав про що вони говорять. Всі думки перемішались в голові, як вершки у маминому міксері. Очі застигли на місті, ноги не слухалися, руки заніміли. Легені вдихали тяжке холодне повітря і здавалось, що все тіло охололо. Хлопчик ледь видихнув:
-	 Хочу додому…
Незнайомці переглянулись і посміхнулись.
-	Дивовижний світ. Нас чекає дуже зачарована дорога. Роберте, потрапиш ти додому чи ні – залежить тільки від тебе. Ми можемо тільки супроводжувати тебе і допомагати знайти правильний шлях.
  Якесь дивне відчуття. Відчуття ніби я заснув на хвилинку. Час наче зупинився. Все завмерло, як та верба біля озера.
 Дихання заспокоїлось. Він нарешті відвів очі від волосся і побачив… Мати рідна! Кругом його стояли височезні дерева, наче титани, а за ними величезні споруди-будинки дивних форм. Одні стояли на кутку, другі верх ногами, а деякі навіть були такими круглими, що здавалось ніби вони зараз же покотяться.
Дерева наче тяжко дихали.
-	Роберте, ти знаєш, що дерева живі? – запитала кучерява дівчинка.
-	Так. Вони як і люди ростуть. – нарешті вимовив Роберт.
-	От тільки помирають вони не як люди, - буркнув старий – їх люди вбивають. Ви чуєте як вони дихають? 
-	Авжеж. Далебі, мені страшно. – Сказала дівчинка.
-	Не бійся. Я тебе буду захищати. Як вас звуть, юна леді? – вимовив Роберт наче не він.
-	Елізабет.  Дякую.  За цими деревами нас чекають чудеса.
  Мандрівники вийшли до зачарованого міста. Воно було смішне через форми споруд і водночас прекрасне. Ці будинки були зроблені, наче, з льоду.  Сонце вже майже сховалось, але своє останнє проміння воно кинуло саме на холодні споруди і здавалося, наче все містечко було незграбно прошито червоними нитками.  Троє підійшли до першого будинку, який височів як гігантська спіраль. 
-	Зайти ти маєш сам. – Твердим голосом мовив старий.
Перед хлопчиком відкрились криві двері і він, на здивування, рішуче туди ввійшов. За мить Роберт побачив холодне дзеркало у кутку і йому дуже захотілось туди подивитись. Хлопчик обережно підійшов і непевно подивився на себе.
 Хто це? Невже я?
В дзеркалі він побачив хлопця, якому років вісімнадцять. Стрункий красень. 
-	Роб, ти ще довго?
Хлопець зайшов в іншу кімнату, там його чекала неймовірна красуня з довгим сніговим волоссям і надзвичайними кучерями.
-	Нарешті, я тебе вже аж п’ять секунд чекаю!
-	Елізабет? Я…
-	Так, так, не можеш в’їхати. Ходімо, там новий будинок. Містер Крістоф на цьому етапі нас лишив.
Вони вийшли на вулицю. Перед ними стояла споруда догори дригом. Двері знову відчинилися. Роберт зайшов. В кутку, біля дзеркала, стояла вже жінка років двадцяти п’яти, але такої ж краси як і раніше, а в дзеркалі відображався аристократичний мужчина. 
-	Це якась маячня! Де я? Що зі мною відбувається? – сказав Роберт і не повірив, що говорив він.
-	Ходімо чоловіче, - посміхнулась жінка – час все йде.
-	Якщо я зайду ще в парочку таких будинків, мене що, вперед ногами винесуть?
-	Ми цього не дізнаємося якщо не спробуємо, але найголовніше те, що ти повинен вірити, що дійдеш до кінця і потрапиш додому.
Вони вийшли на вулицю. Сонце вже сховало свій останній слід. У темно-синьому небі з’являлися блискучі зорі. Все було схоже на простирадло з розкішними діамантами. Вдалині було чутно легке завивання вітру і щось ще. Роберт ніяк не міг згадати, де він чув ті звуки. Вони були такі близькі, такі знайомі. Елізабет взяла Роберта за руку і показала на наступний будинок. Він нагадував рідний дім, але стояв він досить дивно, на одному кутку. Здавалося, що достатньо одного подиху вітру і він впаде на своє місце піднявши у повітря нещодавно упавші легкі сніжинки. Двоє підійшли до будівлі і перед ними відкрилися крижані двері. Зайшовши, він не побачив нічого нового, от тільки в кутку вже сиділа старенька бабуся, від якої ще віяло красою молодості. 
-	Дзеркало, де дзеркало? – хриплим голосом мовив Роберт.
-	Навіщо воно тобі? Вже і так ясно який ти…
-	Мені страшно йти далі. Чого чекати?
-	Тримай! – Елізабет вийняла з кишені маленький старенький годинник з будильником і простягнула його Роберту. – Це буде твій талісман, може, він тобі допоможе.
-	Дякую, Елізабет. Мені б хотілося тебе зустріти ще…
Вони вийшли на вулицю. Ніч покрила все своєю темрявою, але зорі світили так яскраво, що здавалося ніби небо це простирадло, а зорі  - дірочки.  Збоку простяглася довга вулиця по ній крокували якісь істоти і виспівували коляду. Роберту вдалося розгледіти попереду козу, бо вона попала під світло зірки, наче під прожектор. 
-	Господи! Це наче сон…
У Роберта ще залишилась маленька крихта надії, що це все сон.
   Перед ними стояла споруда незрозумілої форми. Здавалось, що у неї мільйон граней. 
Двері були відчинені  і, здавалось, ніби за ними одна темінь. Роберт сперся на дерев’яну палицю, яку він тількі-но помітив і не поспішаючи пошкутильгав до дверей. Втім, бігти він і так не міг, та й куди бігти. Він не знав що його очікує, або смерть, або нове народження чи переродження. Старий стояв перед входом. Всередині все змарніло. Що ж далі? Страх захопив його в свої міцні обійми. Роберт закрив очі і зайшов в будинок.

ID:  518654
Рубрика: Проза
дата надходження: 21.08.2014 12:56:36
© дата внесення змiн: 07.09.2014 21:50:33
автор: Otmyna Oknezhka

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (442)
В тому числі авторами сайту (3) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Синонім до слова:  Вірний
геометрія: - Вірний, помірний, терплячий, сучасний, гарячий, світлий, уважний, рідний, своєрідний, літній, помітний, елітний,...
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Синонім до слова:  аврора
Enol: - світлограй - це максимум для моєї фантазії
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Мобілізація
Маргіз: - Мобілізація У країні мобілізація – перевірка на патріотизм, єдність, мужність, колективізм, непідробність та силу коду нашої нації.
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - лебедина пісня, перехрестя (осені та зими), рубікон
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie