-Мамо, здрастуй! Я знову сьогодні на вахті,
Де мятою пахне заляканий вечір
І злипаються очі. А з неба смарагди
Спадають в гніздо сиротіле лелече.
Вчора вдень ці лелеки від нас полетіли,
Вчора вдень, коли грім кононад не вжухав.
Я дивився їм вслід - моє серце тремтіло
Тож душею за ними у небо злітав.
- Здрастуй, мамо! Так хочеться знову додому,
Так домашнього хочу смачного борщу,
Та на вахті, нічну пересиливши втому,
Пса чужого своїм сухпайком пригощу.
Моя рідна, тут ніч така тиха кубельцем
Знов заснула у цій фронтовій полосі.-
Вдалині, за тоненьким зеленим стебельцем
Раптом блиснув вогонь у ранковій росі.
Я побіг - бо закашляли хрипло гармати
Плюючи вдалечінь смертоносний метал,
Що уп’ється у стіни ще теплої хати,
Та впаде на очах у людей наповал.
Так не хочу я тиснуть курок автомата
Та у проклятій цій - братовбивчій війні,
Я все ж мушу стріляти, бо поруч розплата-
Влучить в спину мою або ж в серце мені.
…Бій затих… Є нагода хоч трішки спочити-
На стіжку вже старої соломи приліг.
А ввісні бачив брата – просив закурити
Та до мене ішов не жаліючи ніг.
…А я цілився в нього на цім полі бою,
Терпли руки і жаром пашів автомат:
- Та стріляй! : - хтось кричав за моєю спиною
Я не зміг , бо в прицілі, бездушнім, мій брат.
Знов вдивляюсь в приціл. Ось розвалена хата,
Дим з лікарні і груша схилилась у рів
Тут обклала війна даниною солдатів
І збирає всі сльози своїх матерів.
Повернемось, надіюсь, до рідної хати
Ми із братом коли вже не буде війни
А поки прощавай, хоч зарані прощатись,
Бо так хочеться жить.
«Твої любі Сини».
Вірш до болю вражаючий, дочитувала із сльозами на очах. Тому що знаю що таке лист із війни. Там зараз мій брат...
Додала в обране, та5/5 що тут ще скажеш.
Вірш правдивий... Дякую! Хай буде надія в серцях солдатів повернутись додому до мами й до брата. Молюся, щоб у вирі війни Божа Любов досягала сердець!!!
