Так щедро подвір’я моє замальвоване –
У кремові барви,
червоні,
рожеві…
Як внучкою Ліною світ намальований.
Загляньте в містичне негайно, уже ви!..
Дощі освіжили і стебла ті вимили.
І квіти возносяться аж попід стріхи.
О мальви!
Ви літа подільського символи,
Небесна краса для серцевої втіхи!
І скажуть про те, що словами не мовиться –
Про тихе й високе, глибинно серцеве,
Притинниці-мальви,
мої привіконниці,
Красуні дворів
та фрейліни двірцеві.
Щось з виду в них рідне,
замріяне, мамине…
І я переконуюсь,
впевнююсь вкотре,
Що вроки потрібно засвоїти мальвині –
Красу підіймать як вони,
у висоти!
