На стовпах, на дротах синіх,
павутиння, павутиння –
отже, літо бабине прийшло.
Сіє сонях пелюстками,
нишком ти втекла від мами –
отже, Бог почув мої слова.
Пізній вечір – ще не ранок,
Місяць коситься на ґанок –
нині він сумує без причин.
Крок за кроком, без мороки,
я давав тобі уроки –
учениця гарна ти була.
Не питай котра година,
ти від нині не дитина –
героїня всіх моїх ночей.
Створено 20.06, 15.07. 2005 року, м. Львів
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. – С. 127.
в ніч 
