У залі темінь впереміш зі сном.
Щось блискає на сцені та в партері.
В півмить зблисне у інший світ вікном
од камер спалах в димній атмосфері.
Усе мовчить. Попереду дзвенять
од струн та голосів сухі мембрани
натужних мікрофонів та стоять
розпахнутих облич мередіани.
І все як є. Всі дивляться вперед.
Та між рядів, нечутно та незблисто
зринає тінь, сідає посеред
усього часу, простору та дійства.
Я чую звук. Це снайперу затвор
так легко набирає свіжі сили
і цілить в ...мить. Іще один. Повтор.
Усесвіт на хвилину зупнили...
Вона збирала Дійсність у альбом.
Тихенько крала Всесвіт у торбину.
І тільки нам, здавалося, обом
все віддалося на одну хвилину.