Старезний вечір березневий
довгенько виправляв манжет, розпушував жабо…
Зібравсь на силі - притемнив вікно.
...
"…франкофонія, чистая Женева.
Посли й послиці.
Охоронці у позиції "тубо!"
…
Вже трохи нудилась, ковтаючи вино.
"Кінець орацій. Любий Террі
Стільців пристойних відшукав. А сам - на дзиґлик сів.
Он дядько гожий до колон припав…
… якого дідька? В тебе клімактерій.
Не токувати! Куртуазне амплуа - то шоу й спів.
До тороків припнеш цінителя октав".
"Не полишай мене, не варто.
…отінню пальці огорну…"
Відлуння б'є в вікно,
знадвору - рветься у слухачки ніч!
Прихлинув Брейль. Серця ерегувало.
Трагічна постать,
сенситив у м’ятім синім кімоно,
малює виспівом іконостас облич…
Бентежні очі. Уст тремтіння,
благання янгола, що мре. "Маріння… Амстердам…"
"Ридаю там, де інший - тільки сцить…"
Злітає зі стільця у піднебіння.
Балкон бісує.
Хоч не видко того лисого, звідтам
Троянди сиплються і "Браво!" – ненасить.
"Та скільки ж їх… мені й не звикло…
Скупив квітковий магазин. Смішний. Поклонник, нах…"
Ач, аплодує - звішався униз,
ще загуде відтіль, на сцену брикне."
...
Вже втому не ховає грим – пташа французьке у літах …
…
"О, не полиш мене! … Я кожен твій каприз…"