А знаєш, навіть не хочу знати як тебе звати!
Ти чуєш, мені ж начхати на імена та дати!
Тихше, звук тишу розбиває...
Швидше, надворі вже світає...
Легкий голод, цигарки, купюри м’яті.
Мінералка, чорна кава чи чай із м’яти.
Такі ж пом’яті,
Як на плакаті.
Мабуть буває,
Що накриває.
Такі живі, кумедні, щирі, справжні,
Напевне відфільтровані від фальші.
Начхати навіть хто ми: автори чи персонажі,
В думках слова про щастя намальване із сажі.
Повідомлення, дзвінки та есемеси -
Така міцна обкладинка від преси.
В думках моїх лиш ти на перших шпальтах.
А в їхніх версіях “зірки” у дорогущих пальтах.
Навіть не хочу знати як тебе звати.
Мені ж начхати на імена і дати.
Лише живи, живи в думках вві сні і наяву.
Допоки ти жива я теж по-справжньому живу.
24.I.2013
