Доля? Фатум? Збіг? Як часто ми задаємось подібними питаннями? Думаєш: твій вчинок раптовий чи так і мало бути? Ним керував ти, чи хтось вище? Та й що там, вище. Невже там якась інша галактика, інші закони, коли все потрібне є тут, на Землі. Бог теж дивується. Як ми його не бачимо? та й дійсно- з якого дива? Він же від нас не ховається, а ми перестали дивитись йому в очі, наче малі діти, яким соромно за свої вчинки. І таки є чого соромитись. Перерахувавши на пальцях власні гріхи, вирішили, що для того замало пальців і почали лічити зірки. Та й їх не вистачило...Таки напевно доля. А кожен крок і - то важель, який призводить фатум до руху. Така собі п'ята передача в авто , що прямує від примарного "вчора" до не більш незрозумілого "завтра".
