У полі ромашка цвіте,
А вдома – калина,
У полі тополя росте
А вдома – дівчина
Чорноброва, синьоока
Струнка, як та тополя
Білі руки, білі ноги
І не в чорнім полі.
У полі козаки б’ються,
Кров свою проливають
А дома дівчина цілується
Й на хлопців заглядається.
У полі мечі січуть
І, як грім, лунають,
А дома батьки пшеницю жнуть
Й дівчину заставляють.
Та її, ті білі руки,
І ті карі очі
Не дивляться на пшеницю,
Дивляться на хлопців.
У полі мертві лежать
Козаки із бою,
А голубки на лаві сидять,
Цілуються з любов’ю.
