Якщо на душі лежить невидимий тягар, і човен перекидають хвилі
Тоді мерщій заплющуй очі, згадай кров’ю підписану угоду
Із тих рядків, постійно черпай сили
Це твоє рятівне коло у злу негоду…
Ти ніколи не зможеш бути самою, тікаючи від вітру наодинці
Я ж постійно буду доганяти, заспокоювати душевні бурі
І любов носити у вишитій з турботою торбинці
І нею розганяти хмари , що в зажурі…
Сплітаючись з тобою, як дика виноградова лоза
Я заглиблююсь у твої життєві ритми
І якщо з твоїх очей тікатиме сльоза
То тільки від щасливих алгоритмів…
