Так грізно грім у вишині гуркоче,
Похмуре небо сльози проливає:
То тихо дощ із листячком шепоче,
То в шибку барабанить, то дзюркоче,
Неначе щось мені розповідає.
І звуки ці у гармонійну гаму
Зливаються, неначе дощ співає,
То ніжно шепче пісеньку незнану,
То раптом грізно переходить в драму, –
Така мелодія дощу лунає.
Невидимо у серце проникає
Співзвуччя, сумом огортає душу, –
Вона з дощем то плаче, то співає,
А то сердечним почуттям палає
І сльози дощові миттєво сушить.
24.06.2011 р.
