сонцем пробиті вікна,
ми надто довго чекали.
гостріші від леза ікла,
вишкірюють нам вокзали.
потяг повзе в минуле,
а ми досі прагнемо руху.
і не розкаже тобі зозуля,
скільки лишається духу.
ми знали, що прийде завтра,
знали про це ще вчора.
з точки зору нічних вокзалів,
наш день безнадійно хворий.
сонцем пробиті вікна,
день стоїть на порозі.
вишкірюють свої ікла,
вокзальні метаморфози.
