Знаємо, що Син Божий прийшов і дав нам
світло і розум, та познаємо Бога Дійсного
і та будемо в Істинному Сині Його
Ісусі Христі...
/1-ше Іоанна. - 5: 20/
Коли Господь створив людину –
Не спали мороку шматки
І душу добру і гостинну
Злом сплюндрували навіки,
Щепили заздрість, лють, жадобу,
Гординю, похіть і брехню,
Дали ненаситну утробу,
Чортів підсіяли в рідню.
І забажали всі рогаті
Сховати душі в темний льох,
Щоб душі не змогли пізнати,
Що Слово – Дух, що Слово – Бог.
Тож потягнулись пустоцвіті
до зла, огуди і брехні,
Забули Слово, вражі діти,
Життя втопили у багні.
Та всі страшні темниць окови
Не зможуть Слова зупинить,
Лиш побажа душа – і знову
У нім оновлена бринить.
