|
Мій посох з голяками…
(Г.С.Сковорода)
Гудуть, бандури, плачучи тихенько,
Остання крівця з Хортиці стіка,
Вкраїно-мати, рідна моя ненько –
Зі сліз твоїх повнішає ріка
Людського горя... Підлої вовчиці
Не розпізнали, вірячи в добро,
Тепер – раби, та ще підніжки ниці,
В яких і шкіру тягнуть на оброк.
Та творять з того смуха барабана
І гучно луплять: "Весело хохлам!.. "
Ех батьку-батьку, гетьмане Богдане,
Що з тих угод, що ти залишив нам?
Ще Олексій, циганам борг несучи,
Оті угоди гарно розім’яв,
Наніс гармат на доли та на кручі,
Щоб вік була невільною земля.
Тепер , Богдане, доля лише снилась,
Мазепа в Бога щастя їй благав –
Лиш курінні поміж собою бились,
І їх Петро за чуб кріпенько взяв...
Підступниця взяла і доконала…
Ой, горе-горе, Боже милий мій!
Коли ладу в народу дуже мало –
То ввесь народ сусідам – раб та гній…
Дороги мірю з краю і до краю –
А біль людський крізь душу струменить,
Про тебе, Ненько, бідним я зспіваю,
Дарую віри й волі добру мить....
Сопілочка моя та посох з колючками –
Що більше треба в цім житті мені?
Запроданство, говорячи між нами,
Усе згорить у вічному вогні.
Ніколи я не стану на коліна,
І світ мене в ніколи не спійма!
Я – і народ, і пісня солов'їна,
А решта все – душі моїм тюрма.
Стискай, п’ястуче, посох цей терновий,
В тороках Книга, вірші та пісні –
Моя Вкраїно, будем вільна знову:
Господь із нами, сказано мені…
ID:
493061
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 16.04.2014 23:01:49
© дата внесення змiн: 16.04.2014 23:03:02
автор: Grigory
Вкажіть причину вашої скарги
|
